Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
хрумтіти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
хрумтіння — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
хрумтіння — я, с. Дія за знач. хрумтіти і звуки, утворювані цією дією … Український тлумачний словник
захрумтіти — мчу/, мти/ш, док. 1) Почати хрумтіти, видавати хрумтіння, ламаючись, дроблячись і т. ін. || Захрустіти. 2) розм. Почати їсти з хрумтінням … Український тлумачний словник
захрумати — і захру/мкати, аю, аєш, док., розм., без додатка і чим. Почати хрумати, хрумкати, їсти з хрустом, хрумтінням … Український тлумачний словник
похрумтіти — мчу/, мти/ш, док. Хрумтіти якийсь час … Український тлумачний словник
хрумати — аю, аєш, недок., розм. 1) неперех. Видавати хрумкіт під час розжовування їжі; хрумтіти. || розм. Їсти. 2) неперех. Видавати тріск, хрускіт … Український тлумачний словник
хрумкотіти — очу/, оти/ш, недок., перех. і неперех. Підсил. до хрумтіти … Український тлумачний словник
хрупати — аю, аєш, недок., розм. 1) неперех. Видавати тріск, хрускіт; хрустіти. 2) неперех. Видавати хрускіт під час розжовування їжі; хрумтіти. || перех. і без додатка. Їсти, жувати щось із хрумкотом. 3) перех. і неперех., діал. Ударяти, бити … Український тлумачний словник
хрумати — (видавати хрумкіт; їсти що н. із хрумкотом), хрумтіти, хрумкати, хрупати, хрупотіти … Словник синонімів української мови
